Народний депутат України від партії «Слуга Народу», очільник міської партійної організації – про складний 2022-й та мрію, яку хотілося б втілити в життя у 2023-му.
2022-й – історичний і неймовірно складний рік. В умовах постійних викликів одне з головних завдань для вітчизняного політикуму – залишатися на зв’язку із земляками. У цьому впевнений нардеп від партії «Слуга Народу», очільник Криворізької міської партійної організації Юрій Корявченков.
«Ніхто не очікував того, що відбулося 24 лютого. Але вже 25 лютого партійці були на зв’язку з людьми в районах, гуртували їх, допомагали. Упродовж першого тижня наше спілкування проходило в онлайні, тому що я був у Києві, Верховна Рада мала працювати. А вже навесні ми перейшли в офлайн-режим. Згадую, як у перші тижні війни в кожному районі були організовані маленькі хаби, що потім збільшилися в масштабах для того, щоб допомагати», – зазначає парламентар.
Незалежно від роду діяльності мільйони українців об’єдналися, допомагаючи тим, хто опинився в скруті. Міська організація партії «Слуга Народу» та нардепи від Кривого Рогу – не виняток.
«Наші люди працювали 24/7. Разом визначили напрямки роботи, розуміли, що допомога потрібна всім: і військовим, і внутрішньо переміщеним особам, і соціально незахищеним верствам населення, а також медзакладам. Свій внесок робили народні депутати, щоб залучити потрібну допомогу. Люди, які в мирному житті мали абсолютно різні професії, перейшли на військові рейки. Їздили в Миколаїв, у Криворізький район. У листопаді ми приймали колег із Польщі. Вони на власні очі побачили, що робить росія, що робить окупант. Розбиті школи, розбите училище. Ми провезли їх через Високопілля. Там вони поспілкувалися з людьми і зрозуміли, що таке танки, БТРи посеред полів, побачили руйнування. Ми домовилися про співпрацю. Під час нещодавньої ZOOM-конференції говорили про допомогу у форматі 50:50. Перша половина – медзакладам нашого міста (ліки, обладнання, карети швидкої), друга – військовим (тепловізори, генератори, автівки). Дія.Бізнес, яку відкрили в місті за мого сприяння, працювала як хаб для допомоги людям, а зараз відновила роботу в стартовому форматі – для підприємців. Життя продовжується. Ми переможемо», – додає Юрій Корявченков.
За словами очільника міської організації партії «Слуга Народу», криворізьким нардепам вдалося організувати допомогу від багатьох людей. Життя продемонструвало, хто є хто.
«З перших днів ми залучали всіх знайомих і незнайомих. Шукали, з ким можна співпрацювати. Це були Австрія, Німеччина, Польща, Іспанія. Дуже дякую всім, хто долучився і продовжує це робити. Наші друзі з Верховної Ради теж приєдналися. Допомога була з обласних центрів і хабів. Волинська, Рівненська, Вінницька, Хмельницька, Чернівецька, Тернопільська, Івано-Франківська області. Шляхом такого спілкування змогли привезти майже 1000 тонн вантажу, який роздали людям. Військовим, внутрішньо переміщеним особам, представникам соціально незахищених верств населення з Кривого Рогу», – згадує нардеп.
Кривий Ріг, Криворізький район – друга домівка для багатьох українців. У складний час вони не залишилися наодинці з власними проблемами.
«Перші 1,5–2 місяці намагалися всю допомогу спрямовувати для військових. Але з кожним днем у Кривому Розі зростала кількість переселенців. Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська області – допомоги потребували всі. Бувало, що за день до гуманітарних хабів приходило до 400 відвідувачів. Загалом за весь період у них отримали допомогу майже 45 000 внутрішньо переміщених осіб. Також надавали юридичні та психологічні роз’яснення. Для дітей зробили куточки, де вони могли цікаво проводити вільний час», – продовжує депутат.
У медиків – свій фронт. Підставити плече підтримки тим, хто рятує життя – обов’язок кожного.
«Фронт був поряд із Кривим Рогом, тож наші лікарні стали опорними для прийому поранених. Перша допомога – у полях, а вже потім бійців привозили до міста. У медзакладах було далеко не все. І коли ми розмовляли із закордонними партнерами, нашими депутатами, представниками обласних центрів, просили про обладнання та медикаменти, то все отримували. Загалом привезли більш ніж 150 тонн усього необхідного. Зокрема, 4 карети швидкої, 4 портативні апарати ШВЛ, 7 апаратів для швидкого загоєння ран, реанімаційні ліжка, 2 апарати УЗД, 150 комплектів для облаштування місць для пацієнтів. І це неповний список. Окрема історія – генератори. Після останніх варварських ударів по критичній інфраструктурі ми знаємо, як відключається світло. Можна ліхтарик увімкнути або запалити свічку, але в лікарні це не допоможе. Повинні проводитися операції, здійснюватися маніпуляційні процедури, тому було прохання надсилати генератори. Нещодавно завдяки партнерам із Казахстану і нашим народним депутатам приїхали два генератори на 50 кВт. Один – до першої лікарні, другий – до другої. Також завдяки азербайджанським друзям передали генератор на 20 кВт до четвертої дитячої лікарні. Ще один генератор поїхав до військових. Зараз я говорю про потужні апарати. Було чимало меншої потужності. Зокрема, поляки передавали. Кількість уже навіть не згадаю. Зараз ведемо переговори про нові поставки. Медикам потрібно допомагати, адже і поранені військові, і внутрішньо переміщені особи лікувалися. Усі живі люди, усі хворіють, навантаження на заклади дуже велике. Майже 70 000 переселенців у Кривому Розі. Хтось виїхав, а хтось залишився. І про самих криворіжців не варто забувати», – ділиться Юрій Корявченков.
Окрема увага у 2022 році приділялася, звісно, захисникам України.
«Це був наш пріоритет із перших днів. Хоча тоді достеменно ніхто не розумів, як і що робити. Та сама тероборона формально організовувалася в жовтні, фактично – у січні-лютому. І якщо забезпечення ЗСУ було, то забезпечення ТрО кульгало. Із самого початку завдяки ініціативі наших депутатів Олени Криворучкіної, Володимира Захарченка, голови фракції Олександра Фастовця, очільника РВА Євгена Ситниченка почали надходити автівки. Вони й зараз потрібні, але тоді – особливо. Де тільки не домовлялися, де тільки не знаходили, адже не тільки ми їх шукали. За весь час вдалося передати вже більш як 50 машин військовим. Лише в перші 2–3 місяці вдалося налагодити харчування 11 000 людей. Це дуже серйозні цифри. Завдяки нашим аграріям, підприємцям закуповували та готували їжу, розвозили на блокпости, позиції. Також було придбано 10 000 комплектів форми стандартів НАТО. Завдяки Мінцифри отримали 47 тепловізорів. А ще були генератори, бронежилети, каски, зарядні станції, ремонт автівок. Усі запити, які надходили від військових, намагалися виконати. Виникла потреба в пересувній стоматології – переобладнали мікроавтобус і завдяки Тернополю встановили якісну сучасну техніку. Адже у військових великий запит на мобільні пересувні санблоки. Завдяки спеціальним контейнерам вдалося обладнати душові кабінки, туалети, встановити там пральні машини, сушарки», – зазначає нардеп.
Надійне плече підтримки завжди підставляли міські ланки організацій Зе!Молодіжка та Зе!Жінки.
«Після старту їхньої роботи минув лише рік. Потім розпочалася війна. Але ці структури в дуже тісній співпраці робили все від себе залежне. Зе!Молодіжка» буде відбудовувати Україну після перемоги. І без жінок ми нікуди. Вони їздили по Криворізькому району, по Херсонській області, по Миколаєву, організовували доставку людям усього необхідного. Вони виступали потужною підтримкою для Криворізької партійної організації. Ми, як ішли на вибори однією командою, так нею і лишаємося. Працюємо на розвиток України. Наша команда відкрита для людей. Слідкувати за нами можна у Facebook, Instagram, YouTube. Думаю, що цьогоріч відкриємо нові офіси в районах міста. Люди зможуть звертатися туди за будь-якою допомогою. Приходьте. Ми не ховаємося. Ми з людьми», – розповідає очільник міської організації партії «Слуга Народу».
Абстрагуючись від посад і функцій, насамкінець нардеп ділиться власною мрією. Вона, за його словами, банальна, але дуже важлива.
«В цей час, мабуть, мрія в усіх одна. Моя дванадцятирічна донька на Новий рік загадала бажання. На питання дружини, що саме, відповіла: «Мамо, хіба ти не знаєш? Перемога». Мрії є, але поговоримо про них уже після Перемоги. Слава ЗСУ, слава Україні, слава президенту! Усе буде Україна!» – підсумовує Юрій Корявченков.